( Щодо приєднання до Конвенції див. Закон N 2933-III ( 2933-14 ) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 23, ст.153 )
прагнучи відмовитися від вимоги дипломатичної чи консульської легалізації іноземних офіційних документів,
Дія цієї Конвенції поширюється на офіційні документи, складені на території однієї Договірної держави, які необхідно пред’явити на території іншої Договірної держави.
a) документи, що походять від органу чи посадової особи, які діють у сфері судової юрисдикції держави, у тому числі документи органів прокуратури, секретаря суду чи судового виконавця;
d) офіційні свідоцтва, зроблені на документах, які підписали особи у своїй приватній якості, — наприклад, офіційні відмітки про реєстрацію документа чи факту, що існував на певну дату, а також офіційні та нотаріальні засвідчення підписів.
Кожна Договірна держава звільняє від легалізації документи, на які поширюється дія цієї Конвенції та які пред’являються на її території. Легалізацією у розумінні цієї Конвенції є лише формальна процедура, яку застосовують дипломатичні чи консульські агенти країни, де документ має бути пред’явлений, щоб посвідчити справжність підпису, якість, у якій діяла особа, що підписала документ, і за потреби — справжність відбитка печатки чи штампа, яким скріплено документ.
Для посвідчення справжності підпису, якості, у якій діяла особа, що підписала документ, і за потреби — справжності відбитка печатки чи штампа, яким скріплено документ, може вимагатися лише одна формальна процедура — проставлення компетентним органом держави, де документ було складено, апостиля, передбаченого статтею 4.
Проте вимагати дотримання зазначеної в попередній частині формальної процедури не можна, якщо закони, правила чи практика держави, де пред’явлено документ, або угода між двома чи кількома договірними державами скасовують або спрощують цю процедуру чи звільняють сам документ від легалізації.
Апостиль, зазначений у частині першій статті 3, проставляють безпосередньо на документі або на окремому аркуші, скріпленому з ним; він має відповідати зразку, доданому до цієї Конвенції.
Водночас апостиль може бути складений офіційною мовою органу, який його видає. Стандартні пункти апостиля допускається викладати й другою мовою. Заголовок „Apostille“ (Convention de la Haye du 5 octobre 1961)“ завжди подають французькою мовою.
Належним чином заповнений апостиль підтверджує справжність підпису, якість, у якій діяла особа, що підписала документ, і за потреби — справжність відбитка печатки чи штампа, яким скріплено документ.
Кожна Договірна держава визначає органи, уповноважені проставляти апостиль, згаданий у частині першій статті 3, із зазначенням їхніх офіційних функцій.
Про таке призначення вона повідомляє Міністерство закордонних справ Нідерландів, коли здає на зберігання свій документ про ратифікацію чи приєднання або заяву про поширення дії цієї Конвенції. Також вона інформує Міністерство про будь-які зміни щодо призначених органів.
Кожен орган, призначений згідно зі статтею 6, веде книгу реєстрації або картотеку проставлених апостилів, де зазначає:
b) прізвище особи, яка підписала офіційний документ, і якість, у якій вона діяла, а для непідписаних документів – назву органу, який проставив печатку чи штамп.
На прохання будь-якої зацікавленої особи орган, який проставив апостиль, повинен перевірити, чи відповідають записи в ньому відомостям із книги реєстрації або картотеки.
Договірними державами містить положення, які вимагають певної формальної процедури для посвідчення підпису, відбитка печатки чи штампа, ця Конвенція відступає від таких положень лише тоді, коли передбачена ними процедура суворіша за ту, що визначена статтями 3 і 4.
Кожна Договірна держава вживає необхідних заходів, щоб її дипломатичні чи консульські агенти не здійснювали легалізацію там, де ця Конвенція від неї звільняє.
Ця Конвенція відкрита для підписання державами, представленими на дев’ятій сесії Гаазької конференції з міжнародного приватного права, а також Ірландією, Ісландією, Ліхтенштейном і Туреччиною.
Конвенція підлягає ратифікації; ратифікаційні грамоти передають на зберігання Міністерству закордонних справ Нідерландів.
Конвенція набирає чинності на шістдесятий день після того, як на зберігання здано третю ратифікаційну грамоту, згадану в частині другій статті 10.
Для кожної держави, яка підписала Конвенцію й згодом ратифікувала її, вона набирає чинності на шістдесятий день після здачі на зберігання її ратифікаційної грамоти.
Будь-яка держава, не зазначена в статті 10, може приєднатися до цієї Конвенції після того, як вона набуде чинності згідно з частиною першою статті 11. Документ про приєднання передають на зберігання Міністерству закордонних справ Нідерландів.
Приєднання має силу лише у відносинах між державою, що приєднується, та тими Договірними державами, які не заявили заперечень проти нього протягом шести місяців від отримання повідомлення, передбаченого пунктом d) статті 15. Про таке заперечення повідомляють Міністерство закордонних справ Нідерландів.
Між державою, що приєднується, і державами, які не заперечили проти цього, Конвенція набирає чинності на шістдесятий день після спливу шестимісячного строку, зазначеного в попередній частині.
Під час підписання, ратифікації чи приєднання будь-яка держава може заявити, що дія цієї Конвенції поширюється на всі території, за міжнародні відносини яких вона відповідає, або на одну чи кілька з них. Така заява набирає сили з дати, коли Конвенція набуває чинності для відповідної держави.
У будь-який пізніший час про будь-яке поширення дії Конвенції повідомляють Міністерство закордонних справ Нідерландів.
Якщо заяву про поширення дії зробила держава, яка підписала й ратифікувала Конвенцію, то щодо зазначених територій вона набирає чинності згідно з положеннями статті 11. Якщо ж таку заяву зробила держава, яка приєдналася до Конвенції, щодо зазначених територій вона набирає чинності згідно з положеннями статті 12.
Ця Конвенція діє протягом п’яти років із дати набуття чинності відповідно до частини першої статті 11, зокрема і для держав, які ратифікували її чи приєдналися до неї пізніше.
Про денонсацію слід повідомити Міністерство закордонних справ Нідерландів щонайменше за шість місяців до завершення п’ятирічного строку.
Денонсація має силу тільки для держави, яка про неї повідомила. Для решти Договірних держав Конвенція залишається чинною.
Міністерство закордонних справ Нідерландів повідомляє державам, зазначеним у статті 10, та державам, які приєдналися згідно зі статтею 12:
d) про приєднання та заперечення, зазначені в статті 12, а також про дату, з якої приєднання набирають сили;
Учинено в Гаазі 5 жовтня 1961 року французькою та англійською мовами (у разі розбіжностей між текстами перевагу має французький текст) в одному примірнику, який зберігається в архівах Уряду Нідерландів; засвідчена копія його дипломатичними каналами надсилається кожній державі, представленій на дев’ятій сесії Гаазької конференції з міжнародного приватного права, а також Ірландії, Ісландії, Ліхтенштейну та Туреччині.
[/fusion_text]
[/fusion_builder_column][/fusion_builder_row][/fusion_builder_container]