Перевірка документів
З 16 лютого 2019 року деякі офіційні документи, які вимагають перевірки чи завірення в державах-членах ЄС, більше не вимагають необхідних перевірок (апостиль чи суперлегалізація). Наприклад ці країни: Ірландія, Бельгія, Болгарія, Хорватія, Кіпр, Чехія, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Греція, Нідерланди, Латвія, Литва, Люксембург, Угорщина, Німеччина, Польща, Португалія, Австрія, Румунія, Словенія, Великобританія, Іспанія, Швеція, Словаччина, Мальта.
Документи, видані органами державної влади.
Ці документи вимагають перевірки документів перед використанням органами в інших країнах. Затсосовується так званий апостиль – це перевірка або/також використовується також консульська суперлегалізація. Зазначені перевірки документів щодо Словацької Республіки не потрібні. У деяких державах легалізація офіційних судових документів може не вимагатися, якщо Вони потрібні для використання судом іноземної держави.
Деякі органи здійснюють вищевказану перевірку офіційних судових документів, а в пункті 3 перелік органів, які здійснюють вищезазначену перевірку офіційних документів, виданих іншими органами, не судовими.
Коли обов’язкова перевірка
Перевірка уде необхідна, коли є вимагається встановлення дійсності підпису, автентичності печатки та реальності відбитка штампа на підписі та справжності посад особи, яка підписала документ. Також статті експертів і перекладачів підлягають підвищеній перевірці документів.
Зміст або достовірність змісту офіційного документа, перекладу чи висновку експерта не перевіряється. Якщо на офіційному документі є відбиток гербової печатки, підпис посадової особи або документ містить пункт із підписом посадової особи та відбитком печатки, то такий документ уже підлягає під вимоги перевірки документу.
Державний документ
Державний документ – це документ, на якому є печатка словацького органу державної влади чи місцевого самоврядування чи посадової особи та підпис посадової особи. Державні документи також включають норми про схвалення, складені в рамках нотаріальної діяльності відповідно до розділу 56, параграф 2 Кодексу про нотаріат (на кшталт, можна назвати різні типи свідчення та легалізація).